Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рабунок
Берлін: Українське слово, 1924

Рабу́нок, нку, м. 1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. Чуб. V. 1087. 2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хм. 65.