Словарь української мови (1924)/рабувати
| ◀ рабування | Словарь української мови Р рабувати |
рабунок ▶ |
|
Рабува́ти, бу́ю, єш, гл. Грабить. К. ЧР. 353. Встань, пачкару, годі спати, ідуть турки рабувати; ідуть турки на рабунки, зрабують тя молодого, возьмуть коня вороного. Чуб. V. 1087. Один розбійник страшний розбивав, лютував, рабував. Гн. II. 143.