Словарь української мови (1924)/підцупити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підцупити
Берлін: Українське слово, 1924

Підцу́пити, плю, пиш, гл. 1) Подтянуть, подтащить. 2) Стибрить, стащить. Нишком підцупить та й нишком збути. О. 1862. I. 29.