Словарь української мови (1924)/підупалий

by Борис Грінченко

◀ підупадати

Словарь української мови Борис Грінченко П підупалий

підупасти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підупа́лий, а, е. Пришедшій въ упадокъ, ослабѣвшій, обѣднѣвшій. Був колись він і здоровий, і заможний, а тепер зовсім підупалий. Підупале господарство.