Словарь української мови (1924)/підторкувати
◀ підторжя | Словарь української мови П підторкувати |
підточини ▶ |
|
Підто́ркувати, кую, єш, сов. в. підторкну́ти, ну́, не́ш, гл. Подгонять, подогнать (лошадь). Доріжка добра… тільки підторкує шкапу. О. 1862. IV. 87.