Словарь української мови (1924)/підстарий
◀ підставляти | Словарь української мови П підстарий |
підстаркуватий ▶ |
|
Пі́дстарий, а, е. Не молодыхъ лѣтъ. Г. Барв. 86. Воли у мене підстарі були — літ з десять було їм, — так я й продав, продав, а собі купив молодчі. Волч. у.