Словарь української мови (1924)/підставляти

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підставляти
Берлін: Українське слово, 1924

Підставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. підста́вити, влю, виш, гл. 1) Подставлять, подставить. Підстав, дівко, коновочку під гадючу головочку. Чуб. V. 915. Уже тепер годі за вас підставляти шию. МВ. I. 138. 2) — що. Замѣнять, замѣнить чѣмъ, дать въ замѣну. Товар у кого захоріє, — уже він свій підставить. Г. Барв. 137.