Словарь української мови (1924)/підпомошник

by Борис Грінченко

◀ підпоможення

Словарь української мови Борис Грінченко П підпомошник

підпомощний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підпомо́шник, ка, м. 1) Помощникъ. К. КР. 21. 2) Крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ. Инші зостались козацькими підпомошниками, що двадцять, тридцять чоловік одного козака споряжають. К. ЧР. 198.