Словарь української мови (1924)/підпливати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підпливати
Берлін: Українське слово, 1924

Підплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. підпливти́, ву́, ве́ш, гл. 1) Подплывать, подплыть. 2) — чим. Быть залитымъ (слезами, кровью). І що то вже плакав! так і підпливає сльозами. Кв. Горить Сміла, Смілянщина кров'ю підпливає. Шевч. 167. 3) Приближаться, приблизиться. Під старість підпливали, да не було у їх цілий вік дітей. Рудч. Ск.