Словарь української мови (1924)/підойма

by Борис Грінченко

◀ підозрити

Словарь української мови Борис Грінченко П підойма

підок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підо́йма, ми, ж. 1) Рычагъ. 2) Подставка, служащая для поддержанія дышла, чтобы оно не падало на землю. Kolb. I. 67. 3) Снарядъ въ мельницѣ, которымъ подымается кобилиця, а съ нею и веретено съ верхнимъ жерновомъ. Черниг. у. Мик. 481. См. Підньом. 4) Раст.: а) Geranium plenum. Шух. I. 21. б) Geum montanum. Лв. 99. в) Tormentilla erecta. Шух. I. 22. г) — челяди́нська. Sanicula europaea. Шух. I. 22.