Словарь української мови (1924)/підмовляти

by Борис Грінченко

◀ підмовляння

Словарь української мови Борис Грінченко П підмовляти

підмовлятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підмовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. підмо́вити, влю, виш, гл. Подговаривать, подговорить, подстрекать, подстрекнуть, наущать. Жить до себе давно уже підмовляє. Котл. НП. 380. Козак коня напуває, дівчиноньку підмовляє: мандруй, мандруй, дівча, з нами, ліпше буде, як у мами. Чуб. V. 335.