Словарь української мови (1924)/підметець
◀ підмет | Словарь української мови П підметець |
підмивати ▶ |
|
Підме́тець, тця, м. 1) Ум. отъ підмет. 2) Цвѣтникъ. Шух. I. 112.
◀ підмет | Словарь української мови Борис Грінченко П підметець |
підмивати ▶ |
|
Словарь української мови — П
підметець
Борис Грінченко
1924
Підме́тець, тця, м. 1) Ум. отъ підмет. 2) Цвѣтникъ. Шух. I. 112.