Словарь української мови (1924)/підколювати
| ◀ підколочувати | Словарь української мови П підколювати |
підкоморій ▶ |
|
Підко́лювати, люю, єш, сов. в. підколо́ти, лю́, леш, гл. — но́гу. Укалывать, уколоть, вогнать занозу. Оце бігла та так терниною ногу підколола. Очерет ноги підколює. ЗОЮР. II. 26.