Словарь української мови (1924)/підзорити

by Борис Грінченко

◀ підзор

Словарь української мови Борис Грінченко П підзорити

підзорний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підзори́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Замѣтить. Я її не підзорила, не можу сказати, щоб вона любила хлопців. Верхнеднѣпр. у. 2) Сглазить ? Ой немає, дідусеньку, та вже і не буде: як вигнала за ворота (курчата), підзорили люде. Нп.