Словарь української мови (1924)/піддирати

by Борис Грінченко

◀ піддирання

Словарь української мови Борис Грінченко П піддирати

піддівоча ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Піддира́ти, ра́ю, єш, сов. в. підде́рти, деру́, ре́ш, гл. 1) Оббирать, обобрать, разорить птичье гнѣздо. ЗОЮР. I. 231. 2) Брать, взять соты изъ ульевъ. (Ведмідь) забув і бджоли піддирать. Котл. Ен.