Словарь української мови (1924)/підвозити
| ◀ підводний | Словарь української мови П підвозити |
підвозитися ▶ |
|
Підво́зити, жу, зиш, сов. в. підве́зти́, зу́, зе́ш, гл. 1) Подвозить, подвести. Чого ж ти так далеко став? Підвозь ближче! 2) Провозить, провезти по пути. Сідай же, я тебе підвезу. Грин. I. 71. Станьте ви, братця, коней попасіте, мене підождіте, з собою візьміте, до городів християнських підвезіте. АД. I. 124. 3) Підвезти́ во́за, москаля́. Поддѣть, обмануть.