Словарь української мови (1924)/підбріхувати

by Борис Грінченко

◀ підбрехнути

Словарь української мови Борис Грінченко П підбріхувати

підбувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підбрі́хувати, хую, єш, сов. в. підбреха́ти, брешу́, шеш, гл. Привирать, приврать, помогать во враньѣ. Я буду починати брехати, а ти підбріхуй. Кв. I. 194. Там-той брехав, а ти підбріхуєш. Фр. Пр. 123.