Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пуття
Берлін: Українське слово, 1924

Пуття́, тя́, с. Первоначально: путь, дорога, но употребл. лишь въ переносн. значеніи: толкъ, прокъ. Молоді хазяї, думає, — чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. Не буде з його пуття. Не буде вже їм ні пуття, ні добра. Стор. МПр. 154. Без пуття́. Безъ толку, безъ смысла. Все робить без пуття.