Словарь української мови (1924)/пустка

by Борис Грінченко

◀ пустіти

Словарь української мови Борис Грінченко П пустка

пусто ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пу́стка, ки, ж. 1) Нежилой домъ, опустѣвшій домъ. Г. Барв. 249. У нашого Галагана вишивана хустка, буде в наших Озерянів не одная пустка. Нп. 2) Участокъ земли, принадлежащій лицу, выбывшему изъ сельскаго общества. Козел. у.