Словарь української мови (1924)/прощатися

by Борис Грінченко

◀ прощати

Словарь української мови Борис Грінченко П прощатися

прощебетати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. прости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) Прощаться, проститься, быть прощеннымъ. Не простились їм гріхи. Єв. Мр. IV. 12. 2) Только несов. в. Просить прощенія у всѣхъ передъ говѣньемъ, исповѣдью. Кожного року йде в Київ говіти.... то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: „Простіть, Христа ради, в чому я винна“. Левиц. ПЙО. 364. 3) Только несов. в. Прощаться. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.