Словарь української мови (1924)/прочунювати
| ◀ прочумитися | Словарь української мови П прочунювати |
прочунятися ▶ |
|
Прочу́нювати, нюю, єш, сов. в. прочу́няти, няю, єш, гл. 1) Приходить, прійти въ себя. 2) Выздоравливать, выздоровѣть, оправиться отъ болѣзни. Пані почала прочунювати, їсть як слід і по хазяйству пройдеться. О. 1862. X. 15.