Словарь української мови (1924)/процвиндрювати
| ◀ процвиндрити | Словарь української мови П процвиндрювати |
процвірінькати ▶ |
|
Процви́ндрювати, рюю, єш, сов. в. процви́ндрити, рю, риш, гл. = Проциндрювати, проциндрити. За його порядками троха чи не процвиндрили б швидко і всії худоби. Кв. Гроші процвиндрював у карти. Морд. Пл. 67.