Словарь української мови (1924)/прохірний

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прохірний
Берлін: Українське слово, 1924

Прохі́рний, а, е. Лукавый, хитрый, коварный. До їх підкралася лисиця, ізвісная прохірна ледащиця. Білецк.-Нос., Приказки, кн. XVI, 127. См. еще тамъ-же кн. IV, 95, кн. XI, 73.