Словарь української мови (1924)/протуряти

by Борис Грінченко

◀ протурчати

Словарь української мови Борис Грінченко П протуряти

протьохкати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Протуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. протури́ти, рю́, ри́ш, гл. Прогонять, прогнать. Латинян к чорту протуривши, з Енеєм в купу ізійшлись. Котл. Ен. VI. 34. Протурили татарську орду за Перекіп. Стор. МПр. 28.