Словарь української мови (1924)/протурчати
| ◀ протуркотіти | Словарь української мови П протурчати |
протуряти ▶ |
|
Протурча́ти, чу, чиш, гл. 1) = Протуркотати. 2) — го́лову, у́ха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав. Г. Барв. 497.