Словарь української мови (1924)/просторо
◀ просторікуватий | Словарь української мови П просторо |
просторонище ▶ |
|
Про́сторо, нар. 1) Просторно. Ти казав — тісно буде, аж воно зовсім просторо. Харьк. 2) Подробно, обширно, обстоятельно (излагать). О. 1862. I. 75.