Словарь української мови (1924)/простигати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
простигати
Берлін: Українське слово, 1924

Простига́ти, га́ю, єш, сов. в. прости́гти, гну, неш, гл. Простывать, простыть. Кличе мати вечеряти: галушки простигли. Нп.