Словарь української мови (1924)/просвітлий

by Борис Грінченко

◀ просвітити

Словарь української мови Борис Грінченко П просвітлий

просвітлість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Просві́тлий, а, е. Свѣтлый, радостный, веселый, отрадный. Не маю просвітлої години. НВолын. у. Був я в чужій стороні, — нема роду при мені, а ні роду, ні родини, ні просвітлої години. Грин. III. 408.