Словарь української мови (1924)/проклинати
| ◀ прокладати | Словарь української мови П проклинати |
проклинатися ▶ |
|
Проклина́ти, на́ю, єш, сов. в. проклясти́, кляну́, не́ш, гл. Проклинать, проклясть. Пішла мати да плачучи, свого сина проклинаючи. Макс. Дівчинонька плаче, сильненько ридає, свою долю проклинає. Мет. 79.