Словарь української мови (1924)/прозірний

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прозірний
Берлін: Українське слово, 1924

Прозі́рний, а, е. 1) = Прозорий. Річок прозірних чисті води. Щог. Сл. 104. 2) Отъ сглазу происходящій. Мил. М. 51, 40, 57. Пристріти.... прозірнії. Мнж. 152. 3) Зрительный. Прозірна труба. ЗОЮР. II. 53. Рк. Левиц. 4) Четкій. Книжка ся прозірна, бо в неї великі букви і мені добре читать. Рк. Левиц.