Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прозорий
Берлін: Українське слово, 1924

Прозо́рий, а, е. Прозрачный. Світ проходить крізь скло, бо воно прозоре. Ком. II. 42. Поділ, втягаючись рогом у Дніпро, неначе плавав на синій тихій прозорій воді з своїми церквами й будинками. Левиц. Пов. 4.