Словарь української мови (1924)/прогуляти

by Борис Грінченко

◀ прогуляння

Словарь української мови Борис Грінченко П прогуляти

прогулятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прогуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Прогулять. Чуб. V. 542. 2) Прокутить (деньги, имущество). А чи гуляв, не гуляв, сто червінців прогуляв. Чуб. V. 796. Прокутить извѣстное время. Та вже ж люде в полі поорали, ми з тобою в корчмі прогуляли. Рудч. Чп. 223.