Словарь української мови (1924)/прогнівляти
| ◀ прогнівити | Словарь української мови П прогнівляти |
прогнівлятися ▶ |
|
Прогнівля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прогніви́ти, влю́, ви́ш, гл. Гнѣвать, прогнѣвать, разсердить. Не так то отцевої і матчиної молитви прохати, як її прогнівляти. Чуб. V. 849. Милосердного гріхами прогнівляли. К. МБ. X. 3. Ой десь же ми, да милі братця, да Бога прогнівили, що у неділеньку до схід сонця горілочку пили. Чуб. V. 1024.