Словарь української мови (1924)/провіяти

by Борис Грінченко

◀ провіщувати

Словарь української мови Борис Грінченко П провіяти

провладати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прові́яти, ві́ю, єш, гл. Провѣять (зерно). А що ж тут міркувать? Не полінуйсь провіять, — сказала Хівря тут, — в мішечки позсипай. Г.-Арт. (О. 1861. III. 93).