Словарь української мови (1924)/провівати

by Борис Грінченко

◀ провинуватитися

Словарь української мови Борис Грінченко П провівати

провід ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Провіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. прові́яти, ві́ю, єш, гл. Провѣвать, провѣять, продувать, продуть. (Земляночка) без дверець і без віконець: нікуди вітру провівати. Мет. 448. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохолоджає. ЗОЮР. I. 15. Роскидаю всю одежу, нехай вітер провіва. Грин. III. 196.