Словарь української мови (1924)/проворний
| ◀ проворкуватий | Словарь української мови П проворний |
проворно ▶ |
|
Прово́рний, а, е. Проворный, быстрый, ловкій. На лихо здався він проворний, завзятійший од всіх бурлак. Котл. Ен. I.
| ◀ проворкуватий | Словарь української мови Борис Грінченко П проворний |
проворно ▶ |
|
Словарь української мови — П
проворний
Борис Грінченко
1924
Прово́рний, а, е. Проворный, быстрый, ловкій. На лихо здався він проворний, завзятійший од всіх бурлак. Котл. Ен. I.