Словарь української мови (1924)/провинити
| ◀ провинен | Словарь української мови П провинити |
провинитися ▶ |
|
Провини́ти, ню́, ни́ш, гл. Провиниться. Що ж я провинив, що тя питаю? Чуб. V. 89. Будеш бити, сли-м провинила. Гол.
| ◀ провинен | Словарь української мови Борис Грінченко П провинити |
провинитися ▶ |
|
Словарь української мови — П
провинити
Борис Грінченко
1924
Провини́ти, ню́, ни́ш, гл. Провиниться. Що ж я провинив, що тя питаю? Чуб. V. 89. Будеш бити, сли-м провинила. Гол.