Словарь української мови (1924)/провинен
| ◀ провина | Словарь української мови П провинен |
провинити ▶ |
|
Прови́нен, ви́нна, не, прови́нний, а, е. Виноватъ, виновенъ. Дівчинонька мила перш мене любила, тепер залишила; скажи мені, що провинен? чи не люблю, як повинен? Чуб. V. 168.