Словарь української мови (1924)/пробій
◀ пробідувати | Словарь української мови П пробій |
пробійчик ▶ |
|
Пробі́й, бо́ю, м. Проходъ, проникновеніе куда силой. Нас не пускали в містечко, а ми пробоєм поїхали. НВолын. у. Ні, бабо, стій, бо я тебе не пущу!… Та баба пробоєм іде. Чуб. II. 187, 188.