Словарь української мови (1924)/причиняти

by Борис Грінченко

◀ причинонька

Словарь української мови Борис Грінченко П причиняти

причинятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Причиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. причини́ти, ню́, ниш, гл. 1) Притворять, притворить. Скриплять мої ворітечка, ніхто не причинить. Мет. 62. 2) Прибавлять, прибавить. Грин. III. 524. Я нічого не причиняю, кажу то, що він казав. Каменец. у. Причинив собі роботи. Чуб. V. 215. Причини вам, Боже, віку. Фр. Пр. 85.