Словарь української мови (1924)/пристрічений
◀ пристрітник | Словарь української мови П пристрічений |
пристроїти ▶ |
|
Пристрі́чений, а, е. Замѣченный въ чемъ либо, заподозрѣнный. Та чом же на його напались за ту крадіжку? — Тим, що він був уже пристрічений наперідь. Новомоск. у.