Словарь української мови (1924)/пристрітний
◀ пристрітище | Словарь української мови П пристрітний |
пристрітник ▶ |
|
Пристрі́тний, а, е. Происходящій отъ сглаза, дурной встрѣчи. Чуб. I. 116. Ти гризь і трудова, і пристрітна. Мил. М. 55. У небоги пристрітні уроки. Мкр. Н. 4.