Словарь української мови (1924)/пристарітися

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пристарітися
Берлін: Українське слово, 1924

Приста́рітися, ріюся, єшся, гл. Состариться. Тепер, як пристарівся, моргне сивим усом, — громада й примічає. МВ. I. 108. Сдѣлаться старымъ (о вещахъ). Заново ситце на колочку, а як пристаріється, — садять квочку. Ном. № 5316.