Словарь української мови (1924)/присмертний

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присмертний
Берлін: Українське слово, 1924

Присме́ртний, а, е. Умирающій. О. 1862. IX. 27. На панщину не пішов: „в мене жінка присмертна“, — одпрохався тим. МВ. (О. 1862. I. 84).