Словарь української мови (1924)/присмерк
◀ присмерджувати | Словарь української мови П присмерк |
присмертний ▶ |
|
При́смерк, ку, м. Сумерки. У присмерку ледві-неледві по степу росяному шлях мрівся. МВ. (О. 1862. I. 77). — При́смерком. Въ сумеркахъ. Присмерком дочапали до хутора. МВ. (О. 1862. III. 52).