Словарь української мови (1924)/припудити
| ◀ припрягати | Словарь української мови П припудити |
припуск ▶ |
|
Припу́дити, джу, диш, гл. 1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох. 2) Напугать. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало.