Словарь української мови (1924)/припудити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припудити
Берлін: Українське слово, 1924

Припу́дити, джу, диш, гл. 1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох. 2) Напугать. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало.