Словарь української мови (1924)/приправляти

by Борис Грінченко

◀ приправка

Словарь української мови Борис Грінченко П приправляти

припроваджувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. припра́вити, влю, виш, гл. 1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. Харьк. у. 2) Приправлять, приправить. МВ. (О. 1862. III. 60).