Словарь української мови (1924)/припочивати
| ◀ припостити | Словарь української мови П припочивати |
припощувати ▶ |
|
Припочива́ти, ва́ю, єш, сов. в. припочи́ти, чи́ну, неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. I. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. I. 221.