Словарь української мови (1924)/припліскувати
| ◀ приплідок | Словарь української мови П припліскувати |
приплітати ▶ |
|
Приплі́скувати, кую, єш, сов. в. приплеска́ти, плещу́, щеш, гл. 1) Прибивать, прибить сверху преимущ. чѣмъ либо плоскимъ (ладонью, лопатой) съ цѣлью сравнять и придавить поверхность. Взяв важку лопату й почав припліскувати боки нового стіжка. Левиц. Пов. 194. Ноженьками придоптала, рученьками приплескала. Чуб. III. 78. 2) Хлопать, прихлопывать, похлопать (въ ладони). Левиц. I. 286. Почав кричати та в долоні припліскує. Св. Л. 106.