Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приперти
Берлін: Українське слово, 1924

Припе́рти, пру́, пре́ш, гл. 1) Притащить, принести. Цілий улік меду припер. Рудч. Ск. II. 15. 2) См. Припірати.